ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЛЕЖНИХ, БЕЗПЕЧНИХ І ЗДОРОВИХ УМОВ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Чудовський Вадим Ігорович

УДК 349.2:347.964

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЛЕЖНИХ, БЕЗПЕЧНИХ І ЗДОРОВИХ УМОВ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник -
Савченко Анатолій Олександрович
кандидат юридичних наук, доцент

ХАРКІВ-2013

ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ
В РЕАЛІЗАЦІЇ НАЛЕЖНИХ, БЕЗПЕЧНИХ І
ЗДОРОВИХ УМОВ ПРАЦІ
1.1. Поняття і соціально-правова характеристика охорони праці
в Україні ........................................................................................................12
1.2. Принципи державної політики в реалізації належних, безпечних і здорових умов праці......................................................................................33
1.3. Характеристика нормативно-правового забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці.................................................................46
Висновки до І розділу...................................................................................62
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЛЕЖНИХ, БЕЗПЕЧНИХ І ЗДОРОВИХ УМОВ ПРАЦІ
2.1. Поняття і сутність правового регулювання системи управління охороною праці................................................................................................................64
2.2. Правові заходи державних органів нагляду та контролю по забезпеченню належних, безпечних і здорових умов праці ..............................................96
2.3. Громадський контроль за додержанням законодавства України в аспекті забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці.....................122
Висновки до ІІ розділу................................................................................132
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЛЕЖНИХ, БЕЗПЕЧНИХ І ЗДОРОВИХ УМОВ ПРАЦІ
3.1. Порівняльний аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду по забезпеченню належних, безпечних і здорових умов праці ...................137
3.2. Теоретичні підходи до сучасної національної концепції правового забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці ....................182
Висновки до ІІІ розділу...............................................................................189
ВИСНОВКИ.......................................................................................................191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................198

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Перехід до ринкової економіки, інтеграція України у світове співтовариство економічно розвинутих держав світу об’єктивно вплинуло на необхідність формування власної правової системи України, яка покликана врегулювати ті суспільні відносини, які склалися в державі.
Перехід від державної до приватної власності вплинув не лише на рівень захисту прав громадян, зокрема, у сфері використання найманої праці, але й на ті правові механізми, які необхідні для захисту трудових прав працівників. Усе це об’єктивно зумовило необхідність реформування правової системи і насамперед трудового законодавства.
Одним із найважливіших інститутів трудового права, без сумніву, є інститут охорони праці, який при переході до ринкових умов господарювання є одним із найвразливіших у системі трудового права. Це викликано тим, що перехід до ринкової економіки відбувається у складних економічних умовах нашої держави. Серед факторів, які негативно впливають на рівень охорони праці, можна виділити такі основні: а) економічна криза, в якій знаходиться України; б) катастрофічний знос основних фондів і технологічне відставання від рівня інших країн; в) повільне реформування трудового законодавства.
За таких умов охорона праці є одним з пріоритетних завдань, які стоять перед державою.
Вказана проблема актуалізується у зв’язку з конституційним проголошенням життя та здоров’я особи найвищою соціальною цінністю.
Проблема охорони праці стає актуальною у зв’язку з тими процесами, які відбуваються у сфері трудових ресурсів держав світу загалом і України зокрема. Так, за інформацією Міжнародної організації праці щорічно у світі трапляється 250 млн. нещасних випадків на виробництві. У країнах з високим рівнем технологій він значно нижчий, ніж у країнах, що розвиваються, в тому числі й в Україні.
Загальний стан умов безпеки праці в Україні залишається низьким, лише за перше півріччя 2012 року постраждало 5 376 працівників, 292 з яких загинули. Питання збереження трудового потенціалу в Україні нині набуло рівня загальнонаціональної проблеми.
Прийняття Закону України «Про охорону праці» та внесення до нього змін позитивно вплинуло на формулювання правового механізму охорони праці водночас необхідно врахувати, що вказаний законодавчий акт був прийнятий, коли основу економіки складала державна, а не приватна власність, тому правові механізми охорони праці в ринкових умовах не були задіяні в повному обсязі. У зв’язку з переходом до ринкових умов був послаблений також державний нагляд і контроль за охороною праці, правові механізми відповідальності за його порушення.
Об’єктивно назріли умови вироблення єдиної концепції, єдиних засад охорони праці в державі. Без сумніву виробленню такої концепції мають передувати ґрунтовні наукові дослідження у цій сфері, оскільки наука трудового права лише поверхово зверталася до вказаної проблеми. Формування теоретичних засад правового регулювання, забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці в Україні повинна передувати формуванню єдиної концепції охорони праці. Окремі питання охорони праці були предметом наукових досліджень відомих українських вчених: О.Т. Барабаша, М.І. Бару, Н.Б. Болотіної, М.І. Данченка, З.С. Симорота та багатьох інших.
Водночас низка як теоретичних, так і практичних проблем з охорони праці є малодослідженою та не розробленою, з багатьох питань точаться наукові дискусії, особливо це стає важливо у період доопрацювання проекту Трудового кодексу України, прийняття якого є на часі. Тому питання теоретичних засад правового регулювання забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці в України потребують серйозних комплексних наукових досліджень.
Усі ці обставини і визначили тему дисертаційного дослідження.
Загальнотеоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові праці відомих українських вчених-трудовиків: В.С. Венедіктова, С.В. Венедіктова, М.І. Іншина, Р.І. Кондратьєва, Л.І. Лазор, О.І. Процевського, В.О. Процевського, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, С.В. Попова, В.Г. Ротаня, В.І. Щербини, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, О.М. Ярошенка та багатьох інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до п. 19.7 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 рр., планів роботи Української асоціації фахівців трудового права та кафедри трудового та господарського права навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці на підприємствах, в установах, організаціях України незалежно від форм власності та підпорядкованості. Для її досягнення в дисертації поставлені такі задачі:
– розкрити соціально-правову сутність охорони праці в Україні в умовах ринкової економіки;
– дослідити сучасні принципи державної політики по забезпеченню належних, безпечних і здорових умов праці;
– дати характеристику правового регулювання належних, безпечних і здорових умов праці в Україні;
– дослідити сучасні правові механізми державних і громадських інституцій з нагляду та контролю за забезпеченням належних, безпечних і здорових умов праці;
– провести порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства щодо забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці;
– визначити теоретичні підходи до розробки сучасної національної концепції правового регулювання належних, безпечних і здорових умов праці;
– внести практичні рекомендації працівникам, роботодавцям, державним і громадським інституціям по реальному забезпеченню належних, безпечних і здорових умов праці.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у сфері забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці, які врегульовані чинним законодавством України.
Предметом дослідження є теоретичні засади правового регулювання забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці в Україні.
Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань і досягнення мети в роботі були використані загальнонаукові та спеціальні юридичні методи дослідження. Метод історико-правовий надав можливість дослідити ґенезу сутності охорони праці та правового регулювання відносин з охорони праці. Системно-структурний метод допоміг з’ясувати місце права на охорону праці в системі соціально-економічних прав людини, а також провести дослідження питання забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці.
Діалектичний метод, метод пізнання соціальних процесів в сфері дії трудового права, сприяв наданню об’єктивної оцінки стану та рівня забезпеченості реалізації права на охорону життя і здоров'я працівника, аналізу норм чинного законодавства, виявлення в ньому прогалин, недоліків і можливості сформулювати пропозиції по забезпеченню належних, безпечних і здорових умов праці.
Ці та інші методи наукового дослідження використовуються в їх взаємозв’язку, що сприяло дослідженню проблеми в єдності соціального змісту і юридичної форми, дозволило здійснити комплексний аналіз питань, пов’язаних із забезпеченням належних, безпечних і здорових умов праці.
Нормативно-правовою базою дисертаційного дослідження є Конституція України, закон України "Про охорону праці", КЗпП України, інші закони та підзаконні нормативно-правові акти, які впливають на стан забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є комплексним науковим дослідженням теоретичних засад правового регулювання забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці в Україні в умовах ринкової економіки. У роботі здійснено дослідження теоретичних і практичних проблем, які виникають у сфері охорони праці, виявлено недоліки правового регулювання та практики застосування законодавства з охорони праці, внесені пропозиції та рекомендації щодо вирішення поставлених задач.
У результаті проведеного дисертаційного дослідження сформульовані положення і висновки, що відповідають вимогам наукової новизни, а саме:
вперше:
– розкрито та сформульовано поняття конституційного права особи на належні, безпечні та здорові умови праці. Право на належні, безпечні і здорові умови праці – одне з конституційних прав громадян, гарантоване ст. 43 Конституції України, іншими законодавчими актами, та охоплює систему заходів, спрямованих на забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці;
– сформульовано та розкрито поняття управління охороною праці. Управління охороною праці на підприємстві, установі, організації – це сукупність управлінських рішень та дій уповноважених на те осіб суб’єкта господарювання, спрямованих на виконання вимог законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці;
– визначено, що управління охороною праці має наступні рівні:
а) державне управління, що виражається у формі здійснення нагляду та контролю системи державних органів по забезпеченню належних, безпечних і здорових умов праці;
б) управління зі сторони роботодавця здійснюється шляхом впровадження системи заходів і прийняття рішень щодо забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці;
в) управління охороною праці найманими працівниками через громадський контроль і контроль за виконанням колективних договорів та угод;
– доведена необхідність встановлення спеціального порядку розгляду вимог працівників роботодавцем з питань охорони праці, який повинен в себе включати скорочені терміни їх розгляду та надання письмової відповіді працівникам;
– обґрунтована пропозиція, щодо необхідності розширення додаткових підстав щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Так, запропоновано статтю 41 Кодексу законів про працю доповнити пунктом 5, в якому передбачити, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку невиконання або грубого порушення законодавства з охорони праці;
удосконалено:
– поняття охорони праці з виокремленням важливого її елемента права на належні, безпечні та здорові умови праці. Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці людини в процесі трудової діяльності;
– механізм економічної зацікавленості роботодавця будь-якої форми власності у створенні на виробництві належних, безпечних умов праці, який передбачає митні та податкові пільги при впровадженні техніки, технологій, які забезпечують охорону праці;
– поняття «нагляд за додержанням норм та стандартів» і «контроль», які забезпечують належні, безпечні і здорові умови праці. Проводиться диференціація цих понять, встановлені загальні та відмінні ознаки цих правових категорій;
– теоретичні підходи адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу у сфері охорони праці, а також забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці. Робиться висновок про те, якщо міжнародними договором або угодою в яких бере участь Україна встановлено інші правила, ніж ті, які містить законодавство України про працю, застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди. Вказане положення відповідає вимогам статтям 8, 9 Конституції України;
дістали подальшого розвитку:
– класифікація правових норм з охорони праці. Перша з них включає норми централізованого трудового законодавства, які мають загальнодержавний характер та встановлюють мінімальні норми та стандарти щодо забезпечення здорових і безпечних умов праці при виконанні трудових обов’язків. Друга – виникає із централізованого законодавства, але має свою специфіку, суть якої полягає в практичній конкретизації: при застосуванні засобів та заходів з охорони праці на конкретних підприємствах, установах організаціях. Третя група норм регулює питання охорони праці в певних умовах праці чи щодо конкретного робочого місця, окремого працівника;
– обов’язки роботодавця по забезпеченню функцій системи управління охороною праці (створення відповідних служб, розробка комплексних заходів, виконання профілактичних робіт, впровадження прогресивних технологій, пропаганди безпечних методів організації праці тощо);
– принципи державної політики в галузі охорони праці щодо забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці на підприємствах, установах, організація.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки, положення і пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідній роботі – у подальших наукових дослідженнях з актуальних проблем правового регулювання охорони праці;
– у правотворчій роботі – для удосконалення чинного трудового законодавства України. Рекомендації та пропозиції можуть бути враховані при доопрацюванні та прийнятті нового Трудового кодексу України та нової редакції Закону України «Про охорону праці»;
– у правозастосовчій діяльності – для практичної діяльності судових, прокурорських та профспілкових органів;
– у навчальному процесі – для викладення курсу «Трудове право України», для підготовки монографій, підручників, навчальний посібників, довідникової літератури.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри трудового та господарського права Навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції Харківського національного університету внутрішніх справ.
Положення дисертаційної роботи були оприлюднені на науково-практичних конференціях: «Правові засади працевлаштування та зайнятості населення в умовах ринкової економіки» (м. Севастополь, 2011 р.); «Актуальні проблеми регулювання відносин у сфері праці і соціального забезпечення» (м. Харків, 2011 р.); «Трудове право, право соціального забезпечення та сучасні проблеми проходження служби в органах внутрішніх справ» (м. Харків, 2011 р.); «Сучасна роль права та закону у процесі врегулювання суспільних відносин» (м. Харків, 2012 р.); «Трудове законодавство: шляхи реформування» (м. Харків, 2013 р.).
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у десяти публікаціях, з яких у п’яти статтях опубліковано у фахових виданнях, та в п’яти тезах доповідей, за результатами проведення науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації визначена. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, до складу яких входять вісім підрозділів та висновки до кожного розділу, а також загального висновку та списку використаних джерел. Список використаних джерел складається із 114 найменувань. Загальний обсяг наукового дослідження – 208 сторінок, із них 11 – список використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації сформульовано найважливіші теоретичні та практичні результати дослідження теоретичних засад правового забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці в Україні, зокрема, відзначається, що:
1. Охорона праці є основним соціальним призначенням трудового права, її роль значно зростає в умовах ринкових відносин, оскільки засоби виробництва знаходяться не тільки у державному, але і у приватному секторі виробництва. Працівник є стороною, економічно слабшою в трудових правовідносинах, тому він потребує більшого піклування щодо збереження його здоров’я і високого рівня працездатності. Враховуючи ті обставини, що сучасне виробництво ґрунтується на застосуванні складної техніки, машин, устаткування та певних технологій, виробниче середовище стає дедалі агресивнішим відносно працівника, збільшується ризик отримати травму або захворіти під час взаємодії із засобами і компонентами виробництва, а це означає, що працівник потребує відповідних заходів і засобів по збереженню життя та здоров’я.
2. Правове значення охорони праці полягає в тому, що правові норми з охорони праці дають змогу: а) працювати за здібностями (з урахуванням умов праці, фізіологічних особливостей працюючих жінок, неповнолітніх, осіб зі зниженою працездатністю тощо); б) визначити правовий статус працівника, включаючи право на охорону праці, його гарантії та захист; в) затвердити охорону праці як важливий елемент трудових правовідносин працівника і роботодавця по забезпеченню належних, безпечних і здорових умов праці. В цьому сенсі охорона праці розглядається в широкому і вузькому значенні цього терміна. В широкому значенні – це збереження життя і здоров’я працівників в процесі трудової діяльності, що включає правові, соціально-економічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні та інші заходи. У вузькому значенні термін «охорона праці» означає конкретний правовий інститут, який об’єднує норми, безпосередньо спрямовані на повне забезпечення умов праці, які є безпечними для життя і здоров’я працівників. В правовому інституті охорони праці конкретизується реалізація конституційного права працівника на належні, безпечні та здорові умови праці.
3. Основними принципами державної політики у сфері охорони праці за ринкової економіки повинні бути: 1) проведення ефективної податкової політики, яка стимулює роботодавця до створення здорових і безпечних умов праці; впровадження безпечної техніки і технологій, засобів індивідуального і колективного захисту; 2) участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці; 3) встановлення компенсацій і пільг за роботу у важких, шкідливих і небезпечних умовах праці, які не можуть бути усунені в умовах сучасного технічного рівня виробництва і організації праці; 4) захист інтересів працівників, що постраждали від трудового каліцтва, а також членів їхніх сімей.
Необхідним є виділити такі заходи державної політики в реалізації належних, безпечних і здорових умов праці:
а) соціально-економічні заходи, які передбачають використання економічних методів управління охороною праці та охоплюють:
– обов’язкове соціальне страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
– пільги і компенсації за роботу в шкідливих і небезпечних умовах праці;
б) організаційно-технічні заходи, спрямовані на забезпечення такого рівня організації праці та таких інженерно-технічних рішень з безпеки праці, які б унеможливили вплив шкідливих та небезпечних виробничих чинників на працівників під час виконання ними трудової діяльності;
в) санітарно-гігієнічні заходи, які передбачають проведення наукових досліджень щодо впливу виробничих чинників на здоров’я людини та встановлення їх граничнодопустимих рівнів на робочих місцях, а також проведення лабораторних досліджень з метою встановлення відповідності умов праці на робочих місцях вимогам нормативних актів з питань охорони праці;
г) лікувально-профілактичні заходи, які передбачають обов’язкове проходження попереднього та періодичних медичних оглядів для певних категорій працівників з метою збереження їхнього здоров’я чи здоров’я людей, які контактують з ними, а також особливі вимоги до охорони праці жінок, неповнолітніх осіб та інвалідів.
4. Враховуючи конституційну вимогу про те, що кожен працівник має право на належні, безпечні і здорові умови праці, чинне законодавство України про працю не лише розширює свої межі за кількісним складом норм і правил з охорони праці, але й спрямовує зусилля на суто якісний зміст його правового регулювання.
Мета законодавства у сфері охорони праці – створення таких умов праці, які будуть не тільки сприяти, а й гарантувати збереження життя і здоров’я працівників у процесі їхньої трудової діяльності. Для цього й потрібен правовий механізм, за допомогою якого буде впроваджуватися в життя весь комплекс заходів щодо створення умов праці, які відповідатимуть вимогам збереження життя та здоров’я працівників.
5. Правове регулювання охорони праці охоплює розробку і прийняття загальних норм охорони праці, правил техніки безпеки і виробничої санітарії, проведення профілактичних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов праці, що попереджують виробничий травматизм та професійні захворювання; систематичне поліпшення і оздоровлення умов праці безпосередньо за участі трудових колективів; розробку додаткових заходів щодо охорони праці окремих категорій працівників: жінок, неповнолітніх, осіб зі зниженою працездатністю та інших.
6. Забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці є невід’ємною частиною державної політики, тому в умовах ринкової економіки важливого значення набуває державний нагляд і контроль за станом охорони праці.
Державний нагляд по забезпеченню належних, безпечних і здорових умов праці – це діяльність спеціально уповноважених державних органів щодо забезпечення законності в галузі охорони праці, дотримання вимог законодавства з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Під державним контролем по забезпеченню належних, безпечних і здорових умов праці слід розуміти діяльність уповноважених державних органів по аналізу правильності, доцільності та ефективності дотримання суб’єктом господарювання положень та нормативів у сфері охорони праці, а також запобігання та припинення можливих порушень у цій сфері.
Громадський контроль за забезпеченням належних, безпечних і здорових умов праці здійснюють: 1) професійні спілки, що діють на підприємствах; 2) уповноважена найманими працівниками особа, в разі відсутності на підприємстві професійної спілки. Враховуючи ті обставини, що значна частина ринку праці поступово заповнюється приватним сектором економіки, закріплення законодавцем можливості здійснення громадського контролю уповноваженою найманими працівниками особою на цей час видається дуже доречним.
Реалізація громадського контролю за додержанням законодавства по забезпеченню належних, безпечних і здорових умов праці в основному здійснюється через соціальний діалог.
7. Проблеми охорони праці в сучасному міжнародному праві набувають все більшої актуальності. Це обумовлено як ствердженням ідеології соціальної державності й ростом гуманізму, так і збільшенням потенційно небезпечних виробничих факторів. Тому законодавство про безпеку і гігієну праці активно впроваджується у країнах, що мають розвинутий промисловий потенціал. Відбувся перехід від набору окремих заходів до цілісної концепції забезпечення здорових і безпечних умов праці.
8. Слід констатувати, що в західних країнах у сфері охорони праці намітилася низка нових тенденцій: 1) збільшилося число країн, де передбачене створення служб з виробничої санітарії, призначення заводських лікарів. У більшості розвинених країн служба охорони здоров’я фінансується за рахунок роботодавця, хоча в деяких із них фінансування здійснюється безпосередньо державою або через соціальне страхування; 2) нововведенням у законодавстві стали приписи про створення на великих і середніх підприємствах комітетів з техніки безпеки і виробничої санітарії, сформованих на двосторонній основі з представників роботодавця і працівників. Новим явищем у країнах Заходу стала поява законодавства та норм колективних договорів про встановлення пільг з охорони праці літніх працівників (осіб передпенсійного віку, що мають тривалий виробничий стаж).
9. Важливе місце у сфері забезпечення безпечних і здорових умов праці в країнах Європейського Союзу посідають організації трудящих (найчастіше – це профспілкові організації). Слід зазначити, що функції та повноваження організацій трудящих у питаннях охорони праці різних європейських країн розрізняються за трьома основними моментами: право на одержання інформації і надання консультацій, право стежити за дотриманням норм в галузі безпеки і гігієни праці як в середині, так і поза підприємством, право накладати заборону або відмовлятися від згоди на рішення, прийняті роботодавцем у цій галузі.
10. Теоретичні підходи до охорони праці в України обумовлені низкою внутрішніх та зовнішніх чинників. Серед внутрішніх чинників слід виділити насамперед той факт, що держава перестала бути єдиним роботодавцем, а вага приватного сектора постійного зростає. Що стосується зовнішнього чинника, то він пов'язаний із зобов’язанням України адаптувати своє законодавство у сфері охорони праці до відповідного законодавства Євросоюзу.
11. В умовах ринкових відносин державне управління охороною праці не може бути достатньо ефективним без використання економічних стимулів. У зв’язку з цим актуальним завданням сьогодення є теоретична розробка і нормативне закріплення порядку визначення фактичного стану охорони праці на діючих підприємствах, а також правове забезпечення співвідношення розмірів платежів у фонд соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань з реальним станом охорони праці на підприємствах з цією метою, щоб названий фонд виконував роль економічного стимулу по забезпеченню належних, безпечних і здорових умов праці.
Стан охорони праці в державі багато в чому залежиться від соціально-економічної ситуації в країні. В сучасних умовах соціально-економічна ситуація в Україні характеризується недостатнім фінансуванням охорони праці як з боку держави, так і з боку власників недержавного сектора економіки. Нині в Україні повинен запрацювати механізм економічної зацікавленості власників підприємств усіх форм власності у створенні на виробництві безпечних умов праці. Від цього виграють і працівники, і власники підприємств, і держава в цілому, оскільки дешевше запобігти аварії, ніж ліквідувати її наслідки. Насамперед це має проявлятися в таких напрямах діяльності: приведення у відповідність до діючих законів норм підзаконних нормативних актів; усунення розпорошеності уповноважених державних органів щодо здійснення нагляду та контролю за охороною праці; розробка системи ефективного управління охороною праці на підприємстві; підготовка більшої кількості інспекторів з охорони праці; розробка заходів добровільної зацікавленості власників у забезпеченні належних та здорових умов праці; стимулювання працівників реалізовувати надане їм право на відмову працювати у неналежних умовах праці.
В Україні виникла необхідність здійснення ревізії законодавства з охорони праці з метою його упорядкування та змістовного наповнення з урахуванням забезпечення податкових пільг на засоби, які спрямовані на оздоровлення умов праці, враховуючи при цьому диференціювання страхових внесків залежно від частоти і тяжкості травматизму і професійних захворювань, а також впровадження санкцій за бездіяльність власників щодо поліпшення умов праці. Концептуальними засадами реалізації права на належні, безпечні і здорові умови праці є: створення дієвих механізмів захисту прав працюючих, розроблення механізму формування пріоритетних напрямів науки та техніки з питань охорони праці у забезпеченні конкурентоспроможності науково-технічних розробок та їх відповідності світовому рівню; максимальне використання досягнень вітчизняної та світової науки, її нормативно-правової і матеріально-технічної бази.

Список використаних джерел

1. Гусов К.Н., Толкунова В.Н. Трудовое право России: Учеб. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 496 с.
2. В.І. Щербина. Трудове право України: Підручник / За ред. В.С. Венедіктова. – К.: Істина, 2008. – 384 с.
3. Прокопенко В.І. Трудове право України. – Х. Консум, 1998. –480 с.
4. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины. – Харьков: Консум, 2004. – 304 с.
5. Прилипко С.М., Ярошенко О.М. Трудове право України: Підручник. – Харків: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2008. – 664 с.
6. Охорона праці: Навч. посіб. за ред. проф. З.М. Яремка. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 68 с.
7. Основи охорони праці: Підручник. 2-ге видання, доповнене та перероблене. / К. Н. Ткачук, М.О. Халімовський, В.В. Зацарний, Д.В. Зеркалов, Р.В. Сабарно, О.І. Полукаров, В.С. Коз’яков, Л.О. Мітюк. За ред. К.Н. Ткачука і М.О. Халімовського. – К.:Основа, 2006 – 448 с.
8. Зеркалов Д.В. За безопасный труд / Д.В. Зеркалов // Охрана труда. – 2008.  № 9. – С. 30.
9. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С, Мельников О.В. Основи охорони праці. Підручник. — Вид. 5-те, доповнене. — Львів: Афіша, 2000. — 350 с.
10. Карпенко Д.О. Основи трудового права: Навч. посіб. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 656 с.
11. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. – М., Наука, 1989.
12. Трудове право України: Академ. курс: Підручн. / А.Ю. Бабаскін, Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана та ін.; За заг. ред. Н.М. Хуторян. – К.: Видавництво: А.С.К., 2004. – 608 с.
13. Советское трудовое право. Учебник под ред. Н.Г. Александрова. – М., «Юрид. лит.», 1972. – 576 с.
14. Бойко М.Д. Трудове право України: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доповн. і переробл. – К.: Атіка, 2008. – 316с.
15. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. А.С. Пашкова, О.В. Смирнова. – 2-е изд. – М. Юрид. Лит., 1982. – 504 с.
16. Миронов В.И. Трудовое право России: Учебник. - М.: Упр. персоналом, 2005. – 1149 с.
17. Бердычевский В.С., Акопов Д.Р., Сулейманова Г.В. Трудовое право: Учебное пособие / Отв. ред. В.С.Бердычевский. – Ростов н/Д: Феникс, 2002. – 512 с.
18. Закон України «Про охорону праці» від 02.11.2002 р. № 2694-XII // Відомості Верховної Ради України, 1992, № 49 (08.12.92), ст. 668.
19. Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України від 01.09.92 р. № 41. // Податки та бухгалтерський облік, 2005, № 10, (спецвипуск № 10).
20. Болотіна Н.Б., Чанишева Г.І. Трудове право України. – К., 2000. –391 с.
21. Трудове право в запитаннях і відповідях. – Х.: Одісей, 2000. –275 с.
22. Трудовое право России / Учебник. Ответственные редакторы: засл. деяк. науки РФ, докт. юрид. наук, проф. Ю.П. Орловский и докт. юрид. наук А.Ф. Нуртдинова – М.: Юридическая фирма «КОНТРАКТ», «ИНФРА-М», 2008. – 608 с.
23. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підручник./ Н.Б.Болотіна. – 3-тє вид., стер. – К.:Вікар, 2005. – 725 с.
24. Лесик В. Гідна праця – це безпечна праця //Людина і праця. – 2010. - № 11. – с. 12–14.
25. Реус О.С. Правові проблеми в сфері забезпечення безпеки працюючих та шляхи їх вирішення. // Трудове право та проблеми соціального захисту населення в контексті правової держави : Матеріали науково-практичної конференції; м. Харків, 24–25 вересня 2010 р. / За ред.. проф. Венедиктова. – Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський економіко-правовий університет, 2010. – 292 с.
26. Колодій А.М. Принципи права України. – К., 1998.
27. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР, 1971, додаток до № 50, ст. 375.
28. Миронов В.И. Трудовое право России: Учеб. – М.: Упр. персоналом, 2005. – 1149 с.
29. Колобова С.В. Трудовое право России: учебное пособие для вузов. – М.: Юстицинформ, 2005. 288 с.
30. Трудовое право России: учебник для студентов высших учебных заведений / Под ред. д.ю.н., проф. А.М. Куренного. – М.: Юристъ, 2004. – 493 с.
31. Трудовое право и научно-технический прогресс/ Под ред. С.А. Иванова, М., 1974.
32. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 535 с.
33. Правові проблеми регулювання відносин у сфері охорони праці в сучасних умовах: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.05 / І.І Шамшина; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2002.
34. Загальна Декларація прав людини // Бюлетень законодавства і юридичної практики України, 2003, № 3.
35. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права // Бюлетень Міністерства юстиції України, 2002, № 2.
36. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України, 2001, № 25-26 (29.06.2001), ст. 131.
37. Основи законодавства України про охорону здоров'я // Відомості Верховної Ради України, 1993, № 4 (26.01.93), ст. 19.
38. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV // Відомості Верховної Ради України, 1999, N 46-47 (26.11.99), ст. 403.
39. Типове положення про службу охорони праці, затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 р. № 255 // Офіційний вісник України, 2004, № 48 (17.12.2004), ст. 3191.
40. Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 р. № 15 // Офіційний вісник України, 2005, № 8 (11.03.2005), ст. 455.
41. Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21 травня 2007 р. № 246 // Офіційний вісник України, 2007, № 55 (06.08.2007), ст. 2241.
42. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань. – 4-те вид., допов. та переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1024 с.
43. «Что такое МОТ? Чем она занимается». Издание бюро МОТ в Москве. – М., 2000. – С. 36.
44. Конвенція МОП № 187 «Про основи, що сприяють безпеці та гігієні праці» // Інформаційний бюлетень з охорони праці, 2007, № 1.
45. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. Учебник для вузов. – М.: Дело, 1999. – 728 с.
46. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 р. № 3356-XII // Відомості Верховної Ради України, 1993, № 36 (07.09.93), ст. 361.
47. Антонова Л.И. Локальное правовое регулирование (теоретическое исследование) // Ленинградский ордена Ленина и ордена Красного знамени Государственный университет им. А.А. Жданова, Ленинград, 1985 – 152 с.
48. Гирич О.Г. Трудове право: Курс лекцій: Для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вілбор, 1999. – 208 с.
49. Трудове право України: Практикум. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. – 304 с.
50. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины (Общая часть) // Учебное пособие для курсантов и слушателей высших учебных заведений МВД Украины. – Симферополь: ДОЛЯ, 2004. – 164 с.
51. Жарков Г.М. Трудове право України: Підручник. – К.: Ленвіт, 2007. – 428 с.
52. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В.Я. Буряк, З.Я. Козак та ін.; За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 536 с.
53. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. – 4-е изд. – М.: Сов. Энциклопедия, 1989. – 1632 с.
54. УСЕ Універсальний словник-енциклопедія / Гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. – 2-ге вид., доп. – Київ: ПВП Всеувито, 2001, Львів: ЛДКФ Атлас, 2001. – 1575 с.
55. Основи охорони праці: Підручник. 21ге видання, доповнене та перероблене. / К.Н. Ткачук, М.О. Халімовський, В.В. Зацарний, Д.В. Зеркалов, Р.В. Сабарно, О.І. Полукаров, В.С. Коз’яков, Л.О. Мітюк. За ред. К. Н.Ткачука і М.О. Халімовського. – К.: Основа, 2006 – 448 с.
56. Петрова М.С., Петров С.В., Вольхин С.Н. Охрана труда на производстве и в учебном процессе: Учебное пособие.: ЭНАС; Москва; 2006.
57. В.М. Москальова. Охорона праці. Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення. Рівне. НУВГП , 2009 – 247 с.
58. Механізм формування та реалізації державного управління охороною праці // Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.02.03 / Є.В. Котов; НАН України. Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2002. – 20 с.
59. Охрана труда: учебник / В.А. Девисилов. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: ФОРУМ, 2009. – 496 с.
60. Керб Л. П. Основи охорони праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 215 с.
61. Рекомендації щодо побудови, впровадження та удосконалення системи управління охороною праці, затверджені Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду // Охорона праці та соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, 2008, 03, № 3.
62. Чинков В., Розладов В., Костанян В. Концепція побудови системи управління охороною праці підприємства // Охорона праці. – 2001. –№ 3.
63. Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства, затверджене наказом Держгірпромнагляду від 21.03.2007 р. № 55 // Офіційний вісник України, 2007, № 26 (20.04.2007), ст. 1069.
64. Типове положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, затверджене наказом Держгірпромнагляду від 21.03.2007 р. № 56 // Офіційний вісник України, 2007, № 27 (23.04.2007), ст. 1095.
65. Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що чинні на підприємстві, затверджений наказом Держнаглядохоронпраці України від 21.12.1993 р. № 132.
66. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі, затверджений наказом МОЗ України та Держнаглядохоронпраці України від 23.09.1994 р. № 263/121 // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0018-95.
67. Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджений наказом МОЗ України від 31.03.1994 р. № 46 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
68. Перелік важких робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджений наказом МОЗ України від 29.12.1993 р. № 256 // http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=5286.
69. Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затверджене спільним наказом Держбуду України та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.1997 р. № 32/288 // Офіційний вісник України, 1998, № 28 (30.07.98), ст. 1069.
70. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442 // Зібрання постанов Уряду України, 1992, № 9, ст. 211.
71. Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 р. № 9 // Офіційний вісник України, 1998, № 14 (23.04.98), ст. 557.
72. Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затверджене наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 р. № 53 // Офіційний вісник України, 2008, № 38 (06.06.2008), ст. 1275.
73. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1112 // Офіційний вісник України, 2004, № 35 (17.09.2004), ст. 2337.
74. Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці України від 17.06.1999 р. № 112 // Офіційний вісник України, 1999, № 27 (23.07.99), ст. 1360.
75. Постанова Кабінету Міністрів України «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки» від 11.07.2002 р. № 956 // Офіційний вісник України, 1999, № 27 (23.07.99), ст. 1360.
76. Русак О.Н. Справочная книга по охране труда в машиностроении. – Л.: Машиностроение. 1989. - 541 с.
77. Гогіташвілі Г.Г., Карчевські Є.Т., Лапін В.М. Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами. Навч. посібник. – К.: Знання. 2007. – 367 с.
78. Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1543 // Урядовий кур'єр, 2006, 11, 15.11.2006 № 215.
79. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 1998 – Т. 2: Д-Й. – 1999. – 744 с.
80. Большой юридический словарь / Додонов В.Н., Ермаков В.Д., Крылова М.А. и др. изд Инфра-М 2001 – 790 с.
81. Юридическая энциклопедия / Отв. ред. Б.Н. Топорнин. – 2001. – 1272 с.
82. Правове регулювання охорони праці в умовах ринкової економіки : автореф. дис.канд. юрид. наук: 12.00.05 / П.О. Ізуїта; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2008. – 18 с.
83. Закон України «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку» // Відомості Верховної Ради України, 1995, № 12 (21.03.95), ст. 81.
84. Закон України «Про пожежну безпеку» // Відомості Верховної Ради України, 1994, № 5 (01.02.94), ст. 21.
85. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» // Відомості Верховної Ради України, 1994, № 27 (05.07.94), ст. 218.
86. Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р. № 50 //
87. Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затверджене Указом Президента України від 10.10.2005 р. № 1430/2005 // Офіційний вісник України, 2005, № 41 (26.10.2005), ст. 2599.
88. Положення про Державну пожежну охорону, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 р. № 508 // Зібрання постанов Уряду України, 1994, № 11, ст. 270.
89. Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23.12.1997 р. № 771/97-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1998, № 19, ст. 98.
90. Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14.01.2000 р. № 1393-XIV // Офіційний вісник України, 2000, № 7 (03.03.2000), ст. 245.
91. Постанова Ради Міністрів УРСР «Про державну експертизу умов праці» від 01.12.1990 р. № 357 // Зібрання постанов Уряду України, 1993, № 12, ст. 262.
92. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» // Урядовий кур'єр, 1999, 10, 06.10.99 № 187.
93. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации (постатейный, научно-практический) / Под ред. К.Я. Ананьевой. Вступ. статья В.А. Рыбакова. Издание второе, переработанное и дополненное – М.: ТОН – ЮРАЙТ, 2002. – 704 с.
94. Європейська соціальна хартія 1996 року // Бюлетень законодавства і юридичної практики України, 2006, 00, № 7.
95. Закон України «Про соціальний діалог в Україні» від 23.12.2010 р. № 2862-VI // Голос України, 2011, 01, 18.01.2011 № 8.
96. Закон України «Про організації роботодавців» // Урядовий кур'єр, 2001, 06, 27.06.2001 № 113-114.
97. Лушников А.М., Лушникова М.В. Курс трудового права: Учебник: В 2 т. Т. 2. Коллективное трудовое право. Индивидуальное трудовое право. Процессуальное трудовое право. – М.: Статут, 2009. – 1151 с.
98. Трудове право України: Академічний курс: Підручн. / За ред. П.Д. Пилипенка. – 2-е вид. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – 544 с.
99. Европейская социальная хартия.: Справочник / Пер. с фр. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 264 с.
100. С. Сторчак. Добробут на роботі: чи міф це для України? [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.dnop.kiev.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=929&Itemid=2
101. Конвенція Міжнародної організації праці № 81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=993_036
102. Указ Президента України від 6 квітня 2011 р. № 386/2011 Про Положення про Державну інспекцію України з питань праці [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/13355.html
103. Кабальский Р. Проверки инспекций по труду // Бухгалтерская неделя, 20 сентября 2010 г., № 38 (455). – С. 38.
104. Конвенція Міжнародної організації праці №155 вiд 22.06.1981 р. «Про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище» [Електронний ресурс] // Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=993_050
105. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ombudsman.kiev.ua/dopovid_5/d_05_4_2.htm
106. Трудовое право: учеб. / Н. А. Бриллиантова, И. Я. Киселев; под ред. О. В. Смирнова. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. - 528 с.
107. Конвенція про нічну працю жінок у промисловості вiд 09.07.1948 р. № 89[Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=993_148
108. Конвенція про охорону материнства вiд 28.06.1952 р. № 103 [Електронний ресурс] // Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=993_122
109. Конвенция о пересмотре Конвенции (пересмотренной) 1952 года об охране материнства № 183 вiд 15.06.2000 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=993_294
110. Конвенція про мінімальний вік для прийому на роботу № 138 вiд 26.06.1973 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=993_054
111. Ступінь врахування acquis в українському законодавства [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://mis.ueplac.kiev.ua/ua/acquis/workers/
112. Інформація Державного департаменту з питань адаптації законодавства Міністерства юстиції України станом на січень 2007 р. (Огляд стану адаптації законодавства України до acquis communautaire. – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 544 с.
113. Основи охорони праці: Підручник/ За ред. К. Н. Ткачука і М. О. Халімовського. – К.:Основа, 2006 – 448 с.
114. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу вiд 18.03.2004 № 1629-IV [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1629-15